16.09.19

Soft-skills в робочому просторі. Чому офіс повинен стати домівкою

Soft-skills в робочому просторі. Чому офіс повинен стати домівкою

Про вплив «другої офісної революції» на дизайн робочих просторів, про атмосферу і енергетику в офісі, про китайську філософію і західних запозиченнях, а також про те, чому вивчення свого коріння необхідно для реалізації успішних проектів, PRAGMATIKA.MEDIA розповіла співзасновник і керівник компанії DOMIO Group Юлія Данілова.

PRAGMATIKA.MEDIA: Давайте спробуємо поговорити про офісні і взагалі робочі простори не з точки зору архітектури та тієї нової концепції, якої присвячений наш номер, а з точки зору естетики і дизайну. Зараз переживаємо другу революцію в цій сфері: перша відбулася з появою паперу, коли все діловодство стало заточеним під документообіг. Сьогодні ж ми впритул підійшли до другої революції: людина все менше прив’язана до певного робочого місця і навіть до свого комп’ютера як робочої станції, а офісні простори відрізняються гнучкою системою організації. Роботодавці прагнуть запропонувати співробітникам доброзичливий, приємний простір. Майже 50% опитаних українців кажуть, що готові відмовитися від пропозицій роботи, якщо не передбачений гнучкий графік. Відповідно, і архітектоніка простору, його дизайн і наповненість теж повинні змінюватися?

Юлія Данілова: Для нас це місце є робочим простором, хоча тут і втілені всі елементи житлового інтер’єру. І найголовніше – ми передбачили тут цілий ряд рішень, які позитивно впливають на працездатність. Що стосується процесу трансформації самого поняття офісного простору, то, заглибившись в цю тему і вивчивши значний масив літератури, я прийшла до висновку, що класичний варіант офісу – вже давно пережиток минулого.

Робоче місце повинно стимулювати уяву. Зрозуміло, якщо тільки діяльність людини не пов’язана, скажімо, з урахуванням товарообороту. Коли співробітник знаходиться в приміщенні, де його перспектива обмежена, тоді вкрай обмежений хід його думок. Для креативу це згубно і неприйнятно. Щоб людина комфортно почувала себе в просторі, сама фізіологія диктує необхідність мати міцний тил – якусь перегородку, стіну за спиною, а також вільний простір попереду, великі відкриті вікна, багато світла. Об’єднайте це в робочому просторі – і ви отримаєте відмінний результат: квадратні метри будуть стимулювати генерацію свіжих ідей.

У сучасному офісі дуже важливо створити таку атмосферу. Зрозуміло, що кожен вид діяльності обмежений колом власних завдань. Наприклад, наша сфера – дизайн інтер’єрів – абсолютно точно не передбачає закритості, перегородок, що обмежують погляд, і, звичайно, тут немає місця відчуттю нестабільності, незахищеності.

Давайте згадаємо робочі місця іншого роду – простору, де ми робили уроки в шкільні роки. Найчастіше, коли ми сиділи за письмовим столом, наш погляд упирався в глуху стіну, а ми самі розташовувалися спиною до вхідних дверей, що створювало додатковий дискомфорт. Батьки при цьому хотіли, щоб діти були успішними в навчанні! Але ж ми схильні до тих же древніх, я б сказала, хтонічних інстинктів, чинним на несвідомому рівні: тил повинен бути захищений! Ми не завжди можемо створити ідеальні умови, але коли дизайнери та архітектори проектують житлові та робочі простори, вони однозначно повинні відштовхуватися від розуміння цих елементарних принципів. Людина мислить вільніше, якщо бачить перед собою вільний простір.

Наш попередній офіс був, власне, таким собі прототипом нинішнього, причому я створювала його буквально інтуїтивно. Мені хотілося досягти відчуття захищеності з одного боку і максимально масштабних вікон без профілю – з іншого. І кожен з тих, хто приходив до нас в шоурум, відзначав, що в ньому вирує приголомшлива енергія, працюють активні, «заряджені» люди, у яких горять очі і завжди є маса свіжих ідей. Я заглибилася в цю тему, а пізніше, поспілкувавшись з майстром китайської філософії, багато для себе прояснила. Він сказав, наприклад, що більшість рішень, які ми втілили інтуїтивно, в точності відповідають об’єктивним законам взаємодії тіла і простору, обміну енергіями, які необхідно враховувати в дизайні, проектуванні, архітектурі. Більш того, за його словами, не всі замислюються про те, що цілісні форми породжують цілісну енергію. Скажімо так, ми усвідомлюємо це на рівні «комфортно – некомфортно». Наші замовники, для яких ми створюємо офіси, найчастіше в такі деталі не заглиблюються і оцінюють все за принципом «подобається – не подобається», але професіонал, архітектор, дизайнер просто зобов’язаний знати і враховувати такі фактори, буквально жити з цими поняттями. Простий приклад – дизайнерська люстра неправильної, розірваної форми у вас над головою внесе в приміщення, а значить, і в ваш розум елемент хаотичності. Хочете ви того чи ні, вона спровокує тривожні думки, а ваше почуття самозбереження буде сигналізувати вам про небезпеку. А організм прочитає ці сигнали і сприйме як дискомфорт.

Якщо говорити про матеріали, які ми використовуємо в реалізації наших проектів, то, – я глибоко в цьому переконана, – як далеко б не зайшов прогрес, найкомфортніше людина відчуває себе в натуральному, природному оточенні. Шкіра, дерево, мармур, кераміка, природні поверхні – споглядання всього цього заспокоює і розслабляє. Тут не варто обманюватися: метал, скло і бетон, навіть якщо вони подобаються, викликають зовсім інші емоції. Використовуйте натуральні матеріали, якщо вам необхідно зберегти тривалу працездатність, оберегти співробітників від емоційного вигоряння. Зрештою, від вашого вибору буде залежати, чи принесе бізнес успіх: чи будете ви вести переговори впевнено, відчувати здатність підпорядкувати обставини, знайти правильне рішення, згенерувати потрібну ідею, реалізувати проект. Так, а ще не можна забувати про зелень. Це важливе правило, про яке не всі пам’ятають. Вагому частину нашого життя, – навіть страшно подумати яку, – ми проводимо в закритих просторах, у відриві від природи. Завдання архітектора і дизайнера – заповнити цей недолік, особливо в офісах.

P.M.: Офісні простори нового типу в основному пов’язані з галуззю, яка сьогодні на гребені популярності, – IT-сферою. Там можуть дозволити собі часом навіть надмірно складні проекти, щоб забезпечити «правильний» штат. Згадаймо великі компанії, наприклад, Apple з його колосальною штаб-квартирою, спроектовану Норманом Фостером, або Google з офісом – тропічним садом під скляними сферами. З якими самими незвичайними проектами такого роду доводилося зустрічатися вам? Чого хочуть замовники в Україні?

Ю. Д.: Сьогодні основне завдання офісу – дати максимум відчуттів житлового простору. Нещодавно ми завершили реалізацію проекту офісу для IT-компанії. Завдання якраз і полягало в тому, щоб облаштувати для співробітників, які проводять багато часу на роботі, відчуття дому поза домом. Для цього ми створили, скажімо, особливу зону релаксу із зеленою травою і м’якими пуфами, ввели в цей простір певні інсталяції, в тому числі лего-конструкції, які викликають у дорослих забуті емоції дитинства. На жаль, Україна дуже інертна в цьому плані. І компаній, які розуміють важливість емоційного розвантаження для співробітників, у нас буквально одиниці. Основна частина офісів у нас – суцільні перегородки та осередки. Ці стереотипи необхідно руйнувати. Звичайно, якщо ви маєте в своєму розпорядженні бюджет для втілення ідеї офісу в ботанічному саду – це чудово. Набагато складніше, коли, відштовхуючись від розуміння потреб співробітників, ви спочатку прагнете зробити робочий простір комфортним.

P.M.: Які прийоми в такому випадку ви б порадили? Про що не варто забувати?

Ю. Д.: Спробуйте подумати про максимально відкритий простір, в якому є місце для природного світла і яскравих акцентних кольорів. Це абсолютно доступний прийом. Скажімо, виділені таким чином фрагменти стін дійсно здатні викликати позитивні емоції. Для креативних індустрій необхідно, на мій погляд, спочатку ставити завдання реалізації офісу як житлового простору, прагнути реалізувати це в плануванні і враховувати озвучені вище моменти. Що стосується самих приміщень – тут варто згадати якийсь тренд, згідно з яким стали дуже популярними робочі простори незвичайних форм. Але, як показує практика, найкомфортніше працювати в приміщеннях прямокутних периметрів.

Інші формати – це ще й проблема для архітектора. Наприклад, ми знаходимося поруч з IQ Business Center, який відрізняється динамічною округлою формою. З одного боку, простори такого формату гарні для переговорів. Але якщо простежити історію архітектури, розумієш, що споруди таких обрисів в основному були тимчасовими конструкціями. Круглими були юрти, мається на увазі кочовий спосіб життя. Тому і IQ підсвідомо сприймається як тимчасовий притулок. Архітектоніку стабільності все ж висловлюють чотири обов’язкових кута. Звичайно, такий стан речей не катастрофічний, але його певний вплив очевидний, особливо в тривалому проміжку часу.

P.M.: Якщо говорити про вашого майстра східних поглядів на побудову простору, чому ви вирішили дослідити цю, здається, досить хитку з точки зору ортодоксальної науки територію?

Ю. Д.: Мені завжди це було цікаво. Якісь речі я розуміла інтуїтивно. Але коли ти зустрічаєшся з аргументованим обґрунтуванням того, що раніше тільки відчував і не міг пояснити раціонально, то ще глибше розумієш значення дрібних нюансів. Скажімо, скляні сходи в інтер’єрі – це драйвово і класно, але це не зовсім комфортна і практична річ. Майстер просто пояснює це з точки зору обміну енергій. Все, про що він розповідає, ґрунтується на принципах фізіології і психології людини. Нам є чому вчитися, адже ми не маємо в своєму розпорядженні, на жаль, такого бекграунду.

P.M.: Виходить, що в роботі ви швидше космополіт?

Ю. Д.: Звісно. Наша місія – зібрати все найцікавіше з усього світу і транслювати це в Україні. Все те, що збуджує уяву, розвиває простір, роблячи його приголомшливим. У вашому журналі я побачила цитату Коко Шанель: «Наші будинки – наші в’язниці». Так ось: я багато подорожую, спілкуюся з партнерами і колегами у Франції, Великобританії, Італії, і ми намагаємося відібрати все найцікавіше, «смачне», цінне для того, щоб людина відчувала себе в своєму просторі як в окремому безпечному світі. І не важливо, що відбувається за вікном: дощ, війна, сніг або вибори.

P.M.: Подібного роду запозичення, хоч вони і дозволяють нам розвиватися, чи не свідчать про те, що ми безнадійно відстали?

Ю. Д.: Завдяки SBID ми маємо можливість обговорювати цю тему з нашими британськими колегами. Ми щільно співпрацюємо з інститутами мистецтв і спілкувалися з цього приводу з Венді Андерсон, міжнародним куратором Університету мистецтв Лондона (UAL) і коледжів мистецтв (Camberwell, Chelsea, Wimbledon Colleges). Вона підкреслила, що українцям необхідно усвідомити власну identity і прагнути будувати власну історію. Адже квартира або будинок – це далеко не меблевий шоурум, нехай навіть кращих брендів. У ньому повинна бути основа, повинна простежуватися айдентіка і читатися наше коріння. Важливо вивчати те, що було, ніж мали наші предки, і з’єднувати це з сучасністю. Україна – небагата країна, у нас важка історія, і, на жаль, наша історична пам’ять зруйнована, багато об’єктів знищені.

P.M.: Як рада вашої колеги з Великобританії «шукати своє коріння» проявляється у вашій діяльності практично?

Ю. Д.: Я, наприклад, роздобула роботи своєї бабусі, знайшла їх в сільському музеї, – приголомшливі вишивки. Я забрала їх додому, оформила в рамки і повісила на самому видному місці. Це неймовірний інструмент натхнення: дивлячись на них, ти розумієш, наскільки працьовитими і творчими були наші предки. Вони жили набагато важче нас, але при цьому прагнули до прекрасного. Айдентика включає в нас потенціал, спонукає пам’ятати, говорити про це і передавати такий заряд дітям.

P.M.: Чи стежите ви за тим, що відбувається в українському дизайні, за новими іменами?

Ю. Д.: Ми цьому сприяємо. Через асоціацію ми взаємодіємо з усіма українськими дизайнерами та архітекторами, залучаємо їх в різні проекти, в тому числі конкурс GetMe2theTop. У минулому році 16 фіналістів з нашої країни вийшли в фінал конкурсу поряд зі світовими титанами галузі. Нам є чим пишатися і в сфері суспільних, і комерційних просторів – назву хоча б тих же YOD design lab.

P.M.: Чи є щось таке у нас, за що світ готовий би був платити?

Ю. Д.: Те, чим ми можемо взяти світ – це наша наполегливість, завзятість, працьовитість. У нашій «завзятість» наша сила. І безумовно – талант!